Сборник "Война & Сопли".
Баналька 4 :

Дійові особи:

Дід Панас - колоритний дід.
Баба Валя - жінка колоритного діда.
Василь Олєксандрович (Голова) - Голова.
Анатолій Степанович (Учитель) - Учитель.
Фельшарка - дружина Учителя.
Гріц - механізатор.
Меланка - дружина Гріца.
Карабаскін - банкір.
Петро - студент.
Кореспондент - він самий.
Секретарка - виконує відомі функції.
Петя, Вася, Ваня, Джон - діти.
Колгоспники.
Селяни.
Інша наволоч .

Айн/Айн.

Літо. Юль. Начались жнива. На задньому хвоні - Гріц хуячить комбайном зернові та зернобобові культури. На передньому плані Голова дає 'нтерв'ю кореспонденту місцевого провідного (по проводам тому шо, не якеєсь там ФМ!) радіва "Струмінь" (у мікрохвон дме вітер та гуде движок комбайна).

Голова (майже кричить): І, не смотря на ху... хужішу, чим о прошлім годі, погоду, ми, бляха-муха, вже собрали сім процентів! К тому же, рехвормоване хазяйство тіко перший год, як існує, але, усупереч усяким неконструктивним 'позиціонерам, ми розпаювали землю, а потом спаяли обратно! І того у нас нема потєрь посєвних площ! Ми сьодня маємо почті пять центнерів ярого ячменя на круг, і це без учота бур'янів, которі підуть на корм великій та рогатій!

Кореспондент: А які були сложності у подготовці сбора урожая, га?

Голова: Було плохо з ПеМеМе, але ми рішили цю проблжму, запрягнувши у нашого єдиного комбайна коров, які все 'дно чогось не дояться! До того ж, урожайность сильно побита через передчасне пожовтіння прапорцевого листка та нашестя клопа-черпашки!

В цей час перед Головою та Кореспондентом проїздить підвода. З підводи ловко зцибує Секретарка із подносом у руках. На подносі стоїть, звісно ж, ботелька, дві чарки та те, чим закусюють. Голова та Кореспондент п'ють.

Айн/Цвай.

Оп'ять поле. На задньому плані, але вже не тому, стоїть джіп, біля нього охрана. По полю задумчиво ходить банкір Карабаскін, та так само задумливо-мрійливо звонить час од часу по мобільному і розкладає на ноутбуку пасьянс. Карти пасьянса виконані у виді фотографій гарних голих жінок. Іноді сухий іюльський вітер здуває карти з ноутбука, тоді Карабаскін клацає пальцями (товстими, із значною кількістю перснів та прочого); тоді од джіпа біжить охраннік, який приносе нову колоду та чашечку кофе. Карабаскін лазить по полю далі; в його хитрих чорних поблискуючих оченятах помітно, шо його не менш хитра та чорна думка кудись рухається. Він достає калькулятора за чотири гривні і шось на ньому напряжонно считає.
Заходить сонце; Карабаскін біжить до джіпа.

Карабаскін: Будєм кредітовать!

Айн/Драй.

Хата Діда Панаса. У хаті: Дід Панас, Баба Валя, Учитель та Петро - студент обласної політехніки. На Петрі, зокрема, одягнута бандана, майка (біла), штани (джінсові) та вельми сільські капці (подерті).

Петро: Народ має проснуцця і скинуть ярмо со своєї шиї, оцих усіх банкірів та чиновників!

Баба Валя: Аглигатори!

Дід Панас: Але ж, сину, це ж якась анархія буде! Нахуя ж це таке нада в центрі центра Европи! (про себе) Хоча... Когда я восімісят год назад служив ад'ютантом у Махна...

П'ють. Баба Валя порпається біля плити.
Учитель напружується і видає заздалегідь завчену цитату із "Голоса України".

Учитель: Да! І касаємо банкірів. Січас досить гостро стоїть вопрос льготного кредітованія села, особєнно за условія частічної компенсації процентної ставки зі сторони держави. І якшо ми скинемо ярмо банкірів, то ми оставимо наше сєльське хазяйство без ніхуя!

Учитель переводе подих; на нього із захоплення дивиться Петро та з повагою - дід Панас.

Баба Валя, про себе: Ага. А так воно у нас з хуєм.

П'ють. Петра з непривички вже нормально вставило, шо проявляється в думках про то, як би це трахнути Меланку, яка проходе попід вікном хати, нічим не занавешаним.

Петро: Але ж... Уравновешана політика хазяйства якось має балансувати і обходитись без залучення позичкових коштів!

Баба Валя: Та то все пусте, хлопці! Ви он лучче голубчиків їжте! (про себе) І як мені ото вже остопизділа оця уся політіка!

Цвай/Айн.

Кабінет Голови, нічим не захаращений. На днях до Голови заїздила грузова машина із сільпа, і Голова поздавав усю пусту тару в обмін на товар, завдяки чому бухає треті сутки. Сам Голова сидить за столом і тримаючи у руках по гранчаку, думає, як пиздато він всьо розказав кореспонденту.
Розкриваються двері, в які забігає Секретарка. Слідом за нею входять два охоронці Карабаскіна, він сам, за ним - іще два охоронці.
Поза вікнами стирчать голови дітей, які хочуть взнати, шо то за єден дядько, чийому автомобілю вони так ловко тіко шо пробили колеса.

Карабаскін: Доброго дня!

Голова деякий час сидить мовчки; він думає, хто це і шо нада. Спочатку йому здалося, шо це приїхали комісари з району, щоб його заарештувати за ниьзку врожайність. Згодом Голова трохи продупляється, і, судячи з відсутності ударів по ребрах, розуміє, шо це хтось не той.

Голова: Ееееее... Да, день добрий... А шо таке, га?

Карабскін сідає до столу; охоронець зразу дає йому колоду із голими бабами та чашку кофе. Карабаскін начинає розкладувати одною рукою пасьянса, а другою пити кофе, встигаючи тицяти Голові свої візитівки.

Карабаскін: Дєловоє прєдложеніє! Я даю вам крідіта на провєдєніє сєлянско-хозяйственних работ, а в залог ви мнє дасте всю землю, майбутній урожай, а также познайомите з отою пані! (показує на Меланку, шо проходе попід вікном, нічим не занавєшаним).

Голова, зачаровано дивлячись на карти Карабаскіна, одною рукою втирає слину, а другою підписує якісь документи.

Цвай/Цвай.

Обідня пора. Меланка іде у поле - несе Гріцу сало. Баба Валя порає на плиті борщ, дід Панас читає свіжу районку. Приїздить УАЗік Голови; з нього (з УАЗіка) випригує Голова і виймає з машини мішок, на якому написано "Крідіт".

Голова: Люди! Ми отримали крідіт од банка "Гудзон-річка", під провєдєніє уборочной кампанії! А шо за компанія, якшо вона без музики!

Під'їздять дві підводи із циганами. Грає циганська народна музика. З поля біжать Гріц та Меланка; у одній руці у Гріца надкусяне сало, у другій - Меланчині труси.
Розпочинається всіобще гуляння по поводу отримання крідіту.

Цвай/Драй.

Ранок після святкування. Гарно співають перші півні; їх спів супроводжується матюками "А-ну, бля, не пизди, падло, бо зара заріжу, нахуй!". Взагалі мова селян та колгоспників цього ранку перенасичена зворотами, порівняннями, метафорами та вставними словами.

Панорама села.

Поле. Гріц стоїть, обпершись лобом об бензобак комбайна, шо приємно охолов за ніч. Меланка намагається розстібнути гудзика на його джинсах, але в неї трусяться руки.

Сільський туалєт. Чути звуки натужного ранкового блювання. Це Петро.

ФАП (фельшарсько-акушерський пункт, хто не знає) під охороною автоматників із району, яких визвала фельшарка. ФАП оточений щільним кільцем селян та колгоспників.

Фельшарка: Пиздуйте нахуй, алкаші! Спірт весь вийшов іще на опохмєл після Івана Бухала! Настоянка бояришніка тоже вже вся си скінчила!

Хата. З погребу вилазить Учитель; в руках його трилітровий слоїк з розсолом, надпитий по дорозі наполовину.

Луг. Дід Панас косе осоку; за ним - кривуваті покоси та три пусті пляхи з-під "Бердичівського хмільного", отриманого в щот будущої пенсії у сільпо.

Драй/Айн.

Той же день по обіді. Загальні сільські збори.

Учитель читає промову, у яку нетвердою рукою Петра внесено правки.

Учитель: Шановний пане Голово! Шановні присутні! Од лиця всьої нашої громади я мушу зробити заявлєніє: ми їбали таке крєдітованіє! Село не може вийти в поле після вчорашнього! Зернові осипаються! З целью забрати нашу землю банкіри змусили нас взяти крідіта, бо прощитали, шо після його отримання уборка буде зірвана, село деморалізовано, і гроші вернути не зможемо! Предлагаю наступну ризолюцію загальних зборів: "Треба шось рішати!" Хто за? Одноголосно!

Всі повільно сунуть по хатах; Голова задумливо гризе сухий спирт.

Драй/Цвай.

Сільський льох. Під стелею - хєрова лампочка. Посеред льоху - стіл із сулією, чарками та свіжими огірочками. За столом: дід Панас, Петро, Учитель. Петро чомусь відмовляється пити, дуже усміхається. Очі в нього звужені та червоні.

Дід Панас: В обстановкє сєкрєтності нам конче тра' срочно рішити пробєму, як оддати гроші тому підарському банкіру.

Учитель: М-да.... Попали на бабки, бля... Петя, гля', шо там на вулиці!
Петро на стрємаках вилазить з льоху і, одсунувши жалюзі на вікнах у віранді, дивиться на вулицю. По вулиці ходять високі кредитні працівники у довгих чорних шкіряних пальто, хромових чоботях, та з вівчарками. Вони шукають свої гроші та громко угрожають штрафними санкціями та пенями.
Петро вертається в льох.

Петро: Бля буду, єсть ідєя! Я сьодня оглядав ті бур'яни, шо ви ними годуєте велику та рогату! Це, оказується, одне народне сєкрєтне стімуліруюче срєдство, растєніє каннабіс вульгаріс! Я організовую його продаж по своїх каналах і ми вертаємо бабло тотим підарасам!

Драй/Драй.

Обратно загальні збори селян, але вже інші. Стіл, накритий червоним рядном, явно - старим прапором. На столі лежать дюряві мішки; крізь мішки стричать пачки грошей. Загальні збори явно напаляні. Під'жджає джіп із Карабаскіним всередині.

Карабаскін: В связі с нєвозвратом крідіта, бля, будємо оформлять пєдорачу, тобто, бля, пєрєдачу прєдмєта застави у нашу собствєнность!

Загальні збори, дружно: Ееее! На тобі крідіта! (кидають в Карабаскіна перший мішок із грішми) На тобі проценти! (кидають другий) На тобі штрафи та пені у розмірі подвійної облікової! (кидають третій; він набитий розмінною монетою номіналом од 5 до 25 копійок)

Мішок трапляє Карабаскіну в голову, останній падає; його та мішки охоронці волочать до джіпа та грузять у багажніка.
Настає загальне свято; бахкає хвейєрверк. Святково проїздять байкери на "Верховинах". Над сільрадою здіймається червоний прапор, явно - ряднина, якою було застелено стіл.

Кінець!

TedIr, 2001

[ назад ]